| Переможець одержує майже все |
| Антон Олійник |
05.02.10 |
 Українська політика – у якій не працює принцип "стримувань і противаг", а також існує висока концентрація владних повноважень в одних руках – є одним зі змагань, у якому переможець одержує майже все (утім, суттєво менше, ніж у Росії) з усіма наслідками, що випливають звідси. Вибори, надто президентські, перетворюються на боротьбу не на життя, а на смерть. Перемогти повинен один. Для радикальної зміни ситуації – коли вибори перетворюються на своєрідну рутину, а не "останній і рішучий бій" – необхідно цілеспрямовано змінювати самі правила гри: зменшуючи цінність головного призу (зокрема, за рахунок обмеження влади), збільшуючи їх (призів, тобто центрів влади) загальне число і переходячи від відносних критеріїв в оцінці до абсолютного. |
| |
| Понад мурами |
| Микола Рябчук |
01.02.10 |
 Східна Європа як дискурсивна конструкція розташована надто близько до чорної діри, званої "Євразією", з червоним велетом (чи, може, карликом) у її глибинах. Кожен, природно, боїться бути засмоктаним у цей простір. Неприємне тут не так прагнення східноєвропейців політично дистанціюватися від "Євразії", як енергійне дискурсивне іншування "сходу", його есенціалізація та гомогенізація, характерні для класичного колоніалізму. "Нові європейці" явно не прагнуть знищити давні мури, радше – пересунути їх далі на схід. Поляки при цьому чи не останній народ у Європі (можливо, ще з частиною прибалтійців і скандинавів), котрий ставить цінності понад інтереси і трактує всерйоз такі давні й напівзабуті в "старому" Євросоюзі терміни, як "права людини", "громадянські свободи", "солідарність", і котрий наївно вважає, що мури справді слід зруйнувати, а не пересувати далі на схід. Я вдячний їм багато за що, але особливо – за цю старомодну річ, яку вони винайшли і якої вперто не бажають зрікатися, – солідарність. |
| |
| Вибори: Принцип найбільшого стримування |
| Антон Олійник |
13.01.10 |
Те, якими словами і термінами ми користуємося, щоб описати наші дії та наміри, водночас засвідчує нам сферу ймовірного. Англійський історик і філософ Квентін Скіннер показує, що добір слів у певному сенсі означає і вибір програми дій. Якщо якоїсь дії не можна виразити наявними словами і поняттями, то під питанням і сама можливість її реалізації. Зокрема, якщо в українській мові безсоння описують насамперед за допомогою безособових виразів ("мені не спиться", порівн. "I cannot get to sleep" з виразно означеним суб’єктом), то це диктує і певну логіку дії, а точніше – бездіяльності. Адже фактори, що заважають спати, прогнозовано перебувають поза межами контролю того, хто потерпає від безсоння. То чи можна побачити якісь перспективи стримування влади в мові передвиборних програм? |
| |
| Степан Бандера: портрет в контексті 2010 року |
| Ярослав Сватко |
03.01.10 |
 Чи можна сказати, що Степан Бандера — герой? Звичайно, оскільки він в історичному вимірі є поруч з нами, можна навіть нагородити його посмертно. Питання лише почнуть з’являтися, коли цією нагородою ми почнемо ставити його в один ряд з людьми, які ніколи за Незалежність не боролися, ба більше, докладали зусиль в протилежному напрямку. Хоч і це не фатально — мине час, нагороди забудуться, а Бандера залишиться. І це вказівник місця Бандери в нашій нагородній ієрархії. Системоутворююча історична особа не просто повинна — вона зобов’язана мати нагороду свого імені. Як орієнтир цінностей для суспільства. Діяльність Степана Бандери була б орієнтиром для державних діячів, нагороджених орденом Бандери, і напевно, що багато хто з тих, хто всіма силами прагне для себе звання Героя України, так затято ордена Бандери не добивався б. |
| |
| Голокост попросту |
| Ярослав Грицак |
25.12.09 |
 Рецензія на книжку: Omer Bartov, Erased. Vanishing Traces of Jewish Galicia in Present-day Ukraine. Princeton and Oxford: Princeton University Press, 2007).
Добре написана історія не терпить однини. І, навпаки, погані історії грішать редукціонізмом – тобто зведенням усього багатства причинно-наслідкового зв’язку до однієї і тільки однієї причини. Це, як на мене, головна проблема з книжкою Бартова. Вона демонструє обмеження, характерні для історичної розповіді, котра базується на ідентичності, тут – на національній ідентичності. Історики, які пророкують, грішать проти своєї професії так само, як і ті, хто вдягає на себе білі одежі праведника. Не велика біда, коли вони самі виглядають при цьому дивно. Більшою шкодою є те, що своєю поставою вони підривають довіру до свого цеху і до своєї справи. |
| |
| Українська безпека: від декларацій до гарантій |
| Тарас Стецьків |
17.11.09 |
 Двадцять років тому було зруйновано Берлінську стіну, уречевлений у бетоні найяскравіший символ поділу Європи на Схід і Захід. Народжувалася надія на новий справедливий міжнародний устрій. Сьогодні ж між Сходом і Заходом будується нова стіна. Ще не санітарний пояс, яким себе оперізує Європа, але вже близько до цього. Ситуація, що склалася наразі навколо України, відверто сигналізує: її безпека, детермінована зовнішнім чинником, опинилася під прямою загрозою. Але загроза, яка постала перед нами, не є виключно нашою проблемою, вона, своєю чергою, створює передумови вакууму безпеки в Центральній Європі і Європі загалом. |
| |
| Економічний націоналізм як складова національної ідеї |
| Володимир Кондзьолка |
30.10.09 |
 Мартін Бубер в книзі "Народ і його земля" відмітив: "Ми говоримо про національну ідею, коли який-небудь народ бачить свою єдність, свій внутрішній зв’язок, свій історичний характер, свої традиції, своє становлення і розвиток, свою долю і призначення, робить їх предметом своєї свідомості, мотивуванням своєї волі". Слід усвідомити, що без економічного націоналізму можемо швидко втрати свою державність, якщо не де-юре, то де-факто. |
| |
|
| Як Захід покинув Грузію |
| Рон Асмус, дипломат високого рангу в адміністрації Клінтона, а нині директор German Marshall Fund у Брюсселі, видав книжку про російсько-грузинську війну 2008 року – "Мала війна, яка сколихнула світ". На його думку, до збройного конфлікту мало дійти, оскільки Грузія хотіла рухатися на Захід, а Росія прагнула будь-що загальмувати це. Відповідальність за війну лежить і на Росії, і на Грузії. Але Захід також відповідальний: зокрема, США та головні гравці міжнародної політики з ЄУ, тобто Німеччина та Франція – вони проспали знаки неминучої баталії, а потім ухвалювали непродумані рішення, не координуючи їх між собою |
 |
08.02.10 |
| |
| Америкою правлять масони |
| Письменник Ден Браун розповідає, що перед написанням своїх романів ретельно вивчає документи, зокрема історичні, зміст яких потім викладає разом з діями головних героїв. Останній роман "Втрачений символ" можна звести до того, що Америку створювали не як християнську країну. Батьки-засновники США були не християнами, а деїстами. Вони вірили в Бога, який створив світ, але не дбає про його справи. Ця віра близька до масонства. Багато масонів, за словами Брауна, є у конгресі, багато працюють у спецслужбах, але їхній вплив не обмежується цим |
|
08.02.10 |
| |
| Послання Раскіна сучасному комерсанту |
| Спадщина англійського філософа ХІХ століття Джона Раскіна може бути актуальною і в наш час, а його критика звичаїв Британії 1850-х рр. доволі добре застосовна щодо практик великих корпорацій і банків до 2007-2008 рр. Бізнес повинен мати вищу мету, ніж отримання прибутку та самозбагачення, робити щось для країни, створювати багатство, але не спустошуючи при цьому і не створюючи побічних проблем. Його трактат "Останньому, що й першому" протягом десятиліть надихав радикальних реформаторів, таких як Ганді. Його ідеї незаслужено забули, зокрема, через те, що їх загарбали ліві, а праві відтак довго не насмілювалися звернутися до доробку філософа |
 |
07.02.10 |
| |
| Пиляти гілку під Європою |
| Через те, що не було встановлено достатньо жорстких санкцій проти несолідних членів єврозони, відгукується нам нині, коли Афіни опинилася перед обличчям фінансово-політичного банкрутства. Політики й громадяни Греції все ще покладають серйозні надії на те, що їх не залишать самих у скрутному становищі. Аби їм пояснити, що це – помилкова точка зору, необхідно вже зараз зартикулювати можливість, що всі несолідні члени будуть нещадною рукою виганятися з Валютної Унії. Зрештою, на кін ставиться цілий європейський проект: мир і свобода в Європі є похідними від її економічного добробуту. І хто ним недбало розпоряджається, той пиляє гілку під всім, що з таким старанням створювалося 60 років. |
 |
05.02.10 |
| |
| Папа правий щодо загрози свободі |
| Головний рабин Великобританії підтримує протест Папи Бенедикта XVI проти Білля про рівноправність, який має урівняти доступ до праці всім, незалежно від статі, раси, стану здоров’я, сексуальної орієнтації, поглядів чи віку. Якщо запроваджувати положення Білля, дотримуючись букви закону, то він порушуватиме права людини на зібрання та перешкоджатиме релігійній практиці християн, євреїв і віруючих інших конфесій. Головний рабин вважає, що Білль містить положення, які не відповідають англійській традиції свободи, що вбачає у правах людини простір, у який уряд не може втручатися. Вони близькі радше до французької традиції свободи |
 |
05.02.10 |
| |
| Ліки для Півдня Європи, зануреного в борги |
| Країни Південної Європи – члени єврозони переживають загалом однакові проблеми: усі мають величезний борг і дефіцит державного бюджету. Греція не виняток, проте доля сусідів залежить саме від розв’язання її проблем. На жаль, ні Європейська комісія, ні ЄЦБ не висувають до Греції суворих вимог, оскільки не мають на це повноважень і грошей. У рамках ЄУ не існує механізму розподілу фіскального тягаря, водночас одним країнам заборонено брати на себе борги інших. Греції треба радикально скоротити урядові видатки, як це зробили Ірландія, а не підвищувати податки, інакше невдовзі муситиме просити допомоги зовні, що означатиме удар по репутації єврозони |
|
04.02.10 |
| |
| Кінець мрій про Місяць |
| Барак Обама вирішив, що найближчим часом американці не полетять ані на Місяць, ані, тим паче, на Марс. Програму нових пілотованих кораблів Orion, які мали використовувати для висадки на Місяць, польотів на низьку навколоземну орбіту та, можливо, на Марс, скасовано. Після виведення з експлуатації космічних човників, NASA не посилатиме астронавтів у космос на своїх кораблях, а працюватиме над створенням приватного ринку польотів. За заощаджені гроші розроблятимуть плани освоєння інших планет Сонячної системи, зокрема Марса і, можливо, астероїдів |
|
04.02.10 |
| |
| Страждання від свободи |
| У цьогорічному зверненні до нації Барак Обама старанно уникав будь-яких згадок про свободу чи волю. Причина, можливо, полягає в тому, що він усвідомлює, що ідеал свободи, за який американці так шалено вчепилися і який хочуть захищати, розриває їхнє суспільство. Американський філософ Джон Ролз так само вважав, що для того, щоб досягнути рівності у волі, визначальною передумовою для суспільства, подібного до американського, повинна бути не свобода, а справедливість: спільна концепція того, що є справедливим |
 |
03.02.10 |
| |
|
| Чи може наука пояснити релігію? |
| The New York Review of Books,08.02.10 |
| Інтелектуал Роберт Райт за допомогою еволюційної психології та теорії ігор намагається створити матеріалістичну історію релігії. На його думку, релігії, як і живі організми, реагують на зміну обставин – адаптуються до них. Якщо люди вбачають вигоду у співпраці з представниками іншої релігії, вони погоджуються на неї й так розширюють власне моральне коло, тобто починають застосовувати свою мораль до інших. Проте ця історія має й вади. Невідомо, чи моральна уява, яка змушує людей помічати ці нагоди для взаємної вигоди від співпраці, дійсно виникла внаслідок еволюції, чи вона взагалі існує, а також чи дійсно час від часу релігії впливають на моральну уяву, розширюючи її. Останнє пояснення є радше ідеалістичним і стоїть осторонь матеріалістичних аргументів автора |
| |
| Психологія влади |
| The Economist,26.01.10 |
| Нові дослідження психологів підтверджують давно відому думку, що влада розбещує людей. Проте насамперед розбещує тих, хто думає, що заслуговує на неї. Вони щиро вірять, що для них існують інші правила, ніж для решти, і часто вдаються до актів морального лицемірства. Ті ж, хто вважає, що опинилися на відповідальній посаді незаслужено, схильні набагато критичніше ставитися до себе, ніж до інших |
| |
| Революція в торгівлі: вплив на споживання і життя |
| polit.ru,14.01.10 |
| Протягом останніх 7-10 років у галузі роздрібної торгівлі відбулася справжня революція, що сильно змінила життя росіян, вважає професор кафедри економічної соціології ДУ-ВШЕ Вадім Радаєв. Аналізуючи історію сучасної торгівлі, починаючи з останньої чверті XIX століття, він перелічує технології (зокрема, самообслуговування, супермаркети, торгові центри, штрих-коди, дисконтні картки тощо), що, врешті, дозволили ритейлу по-іншому вибудувати свій внутрішній процес. Плюс сучасна торгівля породила купу соціальних ефектів: шопінг, придбання технічно все складніших речей змушує нас розвиватися і допомагає комунікувати зі світом. Однак при цьому ми починаємо втягуватися у своєрідні споживчі перегони: прагнемо задовольнити наші постійно незадоволені бажання, а для цього потрібно мати пристойну роботу, знати, що буде завтра. Це ситуація, коли ти повинен щодня лягати кістьми, щоб виправдати своє становище господаря життя |
| |
| Рефренність світу |
| polit.ru,04.12.09 |
| Завдяки Дарвіну об’єктом вивчення став не індивід чи інваріанти індивіда, а популяція, особини котрої дуже схожі одна на одну, утім неодмінно відрізняються одна від одної. Саме з популяціями пов’язано чимало хитромудрих парадоксів. Це змінило спосіб міркування про багато предметів. Зокрема, було з’ясовано, що від різноманіття, властивого одному історичному періоду, походять інші різноманіття. При цьому все це підпорядковано певним законам. Тобто можна говорити про номотетику різноманіття. Професор, доктор філологічних наук Сєрґей Чебанов доводить, що всім сферам дійсності (від ботаніки до історії моди) властиві поліморфні множини, які запропоновано називати рефреном |
| |
|
