Постулюємо, що модель "Ющенка":

- належить до першої етичної системи;

- адекватно оцінює ситуацію;

- має такий образ себе:

думає, що адекватно оцінює ситуацію, але сумнівається в цьому;

думає (але сумнівається), що "Тимошенко" оцінює ситуацію неправильно;

переконаний (не сумнівається), що з "Тимошенко" відносини конфронтаційні;

- має такий образ "Тимошенко" у своїй уяві:

вона діє в другій етичній системі;

вона вважає свою оцінку реалій адекватною;

вона вважає, що "Ющенко" неадекватно оцінює ситуацію;

вона оцінює відносини з "Ющенком" як конфронтаційні;

Далі, постулюємо, що модель "Тимошенко":

- належить до другої етичної системи;

- адекватно оцінює ситуацію (протестуємо і зворотню обидві гіпотези);

- має такий образ себе:

переконана, що адекватно оцінює ситуацію і не сумнівається в цьому;

переконана (і не сумнівається), що "Ющенко" оцінює ситуацію неправильно;

переконана (і не сумнівається), що з "Ющенком" відносини конфронтаційні;

- має такий образ "Ющенка" у своїй уяві:

він вагається і сумнівається в оцінці реалій;

він вважає, що "Тимошенко" адекватно оцінює ситуацію;

він оцінює свої відносини з "Тимошенко" як конфронтаційні.

Тепер зведемо це все у математичну формулу.

Модель "Ющенка" позначимо літерою "a", "Тимошенко" – літерою "b".

Конфронтація відображається знаком суми в першій етичній системі і добутку – в другій (кооперація чи союз – навпаки: добутку в першій етичній системі і суми - в другій): "Ющенко конфронтує з Тимошенко" записується в уявленні "Ющенка" як (a+b), в уявленні "Тимошенко" – як (a•b).

Степеневий запис відображає осмислення - рефлексію - себе та інших: "Ющенко думає, що конфронтує з Тимошенко" відображається як a^a+b,  а "Тимошенко вважає, що Ющенко думає, що конфронтує з нею" як

.

Некоректність (неадекватність) образу передається як заперечення ā, тобто не а, (заперечення нуля рівне одиниці і навпаки). Сумніви (невпевненість) передаються тим, що образи суб’єктів чи відносин між ними на сусідніх ступеневих "поверхах" протилежні: якщо "образ a вважає, що конфронтує з b (a+b), але сумнівається у правильності оцінки", то оце a в дужках матиме ступінь (a•b), тобто

.

Тепер опишемо постульоване про "Ющенка" формулою:

В типології нормативних індивідів Лефевра – це тип пересічного "обивателя". Зауважу лишень, зміна конфронтаційних відносин з "Тимошенко" в оцінці ситуації переводить формулу в тип "святого".

Далі опишемо формулою постульоване про "Тимошенко":

В класифікації Лефевра - це тип "героя".

Звівши докупи двох індивідів отримаємо представлення нашої моделі у такій формулі:

Замість зірочки може бути знак добутку, якщо домінуючою у перша етична система і між ними спостерігається конфронтація (чи компроміс у другій етичній системі) або знак суми при кооперації (чи конфлікт при домінуванні другої етичної системи).

Тепер підставляючи на вхід суб’єктів a і b "добро" чи "зло" ("1" чи "0") отримаємо на виході системи результуюче "добро" чи "зло".  Перебираючи всі можливі комбінації "добра" і "зла" на вході можна вирахувати ефективність системи з переробки зла на добро.

Модель В.Ющенко+Ю.Тимошенко+електорат.

Постулюємо, що серед "виборців":

- переважає друга етична система;

- адекватно оцінюється ситуація;

- домінує такий образ себе:

-          вони переконані, що адекватно оцінюють ситуацію і не сумніваються в цьому;

-          вони переконані (і не сумніваються), що "Тимошенко" оцінює ситуацію правильно;

-          вони переконані (і не сумніваються), що "Ющенко" неадекватно оцінює ситуацію;

-          вони вважають, що відносини "Ющенко" і "Тимошенко" конфронтаційні, але хочуть вірити в протилежне;

-          оцінюють свої відносини з "Ющенком" як конфронтаційні, але вагаються з цим;

- мають такий образ "Ющенка" і "Тимошенко" в своїй уяві:

-          виборці вважають, що ці двоє думають, що електорат адекватно оцінює ситуацію;

-          виборці вважають, що ці двоє думають, що самі адекватно оцінюють ситуацію, партнер теж адекватно оцінює ситуацію;

-          виборці вважають, що ці двоє оцінюють свої відносини з помаранчевим партнером як компромісні;

Постулюємо також такі уявлення "Ющенка" про виборців:

- він переконаний, що "виборці" неправильно оцінюють ситуацію;

- він вважає (але сумнівається), що відносини у нього і у "Тимошенко" з "виборцями" компромісні;

- він має такий образ виборців в своїй уяві:

-          що вони думають, що і "Ющенко", і "Тимошенко" неадекватно оцінюють ситуацію;

-          що вони думають, що відносини між "Ющенком" і "Тимошенко", а також між лідерами і "виборцями" компромісні;

- він має такий образ "Тимошенко" у своїй уяві:

-          що вона вважає, що "виборці" неадекватно оцінюють ситуацію;

-          що вона вважає, що відносини з "виборцями" – конфронтаційні (тобто провадить політику свідомого популізму).

І, на завершення, постулюємо такі уявлення "Тимошенко" про "виборців":

- вона переконана, що "виборці" неправильно оцінюють ситуацію;

- вона переконана (не сумнівається), що відносини у неї з "виборцями" компромісні, а у "Ющенка" – конфронтаційні;

- має такий образ "виборців" у своїй уяві:

-          що вони думають, що вона правильно оцінює ситуацію;

-          що вони думають, що "Ющенко" неадекватно оцінює ситуацію;

-          що вони думають, що відносини між нею і "виборцями", а також між нею і "Ющенком" компромісні, а між "Ющенком" і "виборцями" - конфліктні

- має такий образ "Ющенка" у своїй уяві:

-          що він вважає, що "виборці" адекватно оцінюють ситуацію;

-          що він вважає, що і його, і її відносини з "виборцями" компромісні.

Звівши це все у формулу ("виборцям" присвоюємо літеру "с"), отримаємо:

або

або

або

в залежності від знаків в співвідношеннях A*B, A*C, B*C  (позначення зірочка з рискою означає інший знак, ніж той, що позначається зірочкою).

Тепер підставляючи на вхід суб’єктів a, b і с "добро" чи "зло" ("1" чи "0") отримаємо на виході системи результуюче "добро" чи "зло".  Перебираючи всі можливі комбінації "добра" і "зла" на вході можна вирахувати ефективність системи з переробки зла на добро.

ефективність системи при  * = + в A*B

ефективність системи при  * = • в A*B